Curiosity killed a cat... And satisfaction brought her back.
Враження таке, що й складати у слова не хочеться. Не хочу, ну не буду я жодної гри Альтери пропускати! Бо бачити саме гру, а не вонзалово й побухалово, насолоджуватись атмосферою та процесом.. Коли тебе не донімають пожиттєвим, а сприймають як персонажа, незалежно від знайомства або його відсутності..
Виїхала на гру несподівано: дізналася, що таки їду, майже за день. Підготуватись-начитатись не встигла, сором мені. Також вперше виїжджала мапером. До цього не знала навіть, що воно таке, кеке.
І як це чудово, я передати не можу. Емоція, емоція, одна суцільна емоція, логіки від мене зараз не дочекатись.
Побігала - і як циганка Магда (дзвеніла бубном на поясі, шановне панство на дорогах відловлюючи, ой, долю скажу, усю правду-матку, як воно було, є і буде, не проходьте, соколику!.., ой як такій гарній панночці та не погадати!..) , шукала Івашка, що його на війну забрали, та згодом ландскнехта-найманця Ганса Шмульке, що обіцяв одружитись та кинув.. Не стерпіла образи, втопилася з горя. Мавкою з білим волоссям та синьою папороттю по лісах бігала, молодців сміхом та вогнем папороті до хащоб заманюючи. Загнала інквізиція вогнем та хрестами - святий отець відмолив душу загублену, та так відмолив, що аж янголом у раю стала, праведних чаєм та печивом з цукерками пригощаючи. Та шумних османів в котлі як гурія мучити..
І бродила як Хвеська, плітки розпускаючи та поклепи на "сусідок" наводячи; німкою бігала, що українською бодай два слова знала (цікаво так з людом спілкуватись, ой цікаво..) ; і як чорт зі свити Люципера на шабаші біснувалась.. ой а як знов на інквізицію святу на виході трапила, допомогла доля - "примарилась" я святошам, хащами втекла.
..А як забрела вранці до Акерману дитина-приблуда після шабашу - "ліс пам'ятаю, і нічого більш". Навчалася вірі басурманській, бо своєї не памятала, ой лінія намальовувалась)..
На жаль, квеста в "Синій Пляшці" з пані Квітославою відіграти не встиглось: стільки мертвих поперло, що забагато роботи в пеклі стало, "заручений" не дійшов. Не здобула пані втраченого князівства, та й подружжя не сталося..
// Однак пробувши півдня янголом, настільки в синтетиці спарилась, що мало не злягла і не змогла грати - лише бродити амьобкою. За що себе не люблю дико.
Виїхала на гру несподівано: дізналася, що таки їду, майже за день. Підготуватись-начитатись не встигла, сором мені. Також вперше виїжджала мапером. До цього не знала навіть, що воно таке, кеке.
І як це чудово, я передати не можу. Емоція, емоція, одна суцільна емоція, логіки від мене зараз не дочекатись.
Побігала - і як циганка Магда (дзвеніла бубном на поясі, шановне панство на дорогах відловлюючи, ой, долю скажу, усю правду-матку, як воно було, є і буде, не проходьте, соколику!.., ой як такій гарній панночці та не погадати!..) , шукала Івашка, що його на війну забрали, та згодом ландскнехта-найманця Ганса Шмульке, що обіцяв одружитись та кинув.. Не стерпіла образи, втопилася з горя. Мавкою з білим волоссям та синьою папороттю по лісах бігала, молодців сміхом та вогнем папороті до хащоб заманюючи. Загнала інквізиція вогнем та хрестами - святий отець відмолив душу загублену, та так відмолив, що аж янголом у раю стала, праведних чаєм та печивом з цукерками пригощаючи. Та шумних османів в котлі як гурія мучити..
І бродила як Хвеська, плітки розпускаючи та поклепи на "сусідок" наводячи; німкою бігала, що українською бодай два слова знала (цікаво так з людом спілкуватись, ой цікаво..) ; і як чорт зі свити Люципера на шабаші біснувалась.. ой а як знов на інквізицію святу на виході трапила, допомогла доля - "примарилась" я святошам, хащами втекла.
..А як забрела вранці до Акерману дитина-приблуда після шабашу - "ліс пам'ятаю, і нічого більш". Навчалася вірі басурманській, бо своєї не памятала, ой лінія намальовувалась)..
На жаль, квеста в "Синій Пляшці" з пані Квітославою відіграти не встиглось: стільки мертвих поперло, що забагато роботи в пеклі стало, "заручений" не дійшов. Не здобула пані втраченого князівства, та й подружжя не сталося..
// Однак пробувши півдня янголом, настільки в синтетиці спарилась, що мало не злягла і не змогла грати - лише бродити амьобкою. За що себе не люблю дико.
Кілька цитат:
— А чи чули ви?.. В пана Комарницького ...копита!!.. та хвіст під свитою!..
— Налийте старій, бо в роті з ранку немов коти понасцикали.
— А! Зрозуміла! Є Алах, є небо, є шурпа. Алах живе на небі, ми живемо в шурпі.
.. И вот отец Максимилиан, скудный разумом, но храбрый сердцем..
— Но Вы же капеллан!..
— Всего лишь послушник!

— А де пан Потоцький?
— Відправився на сейм.
— Яке прикре самогубство..
— Ой, пече! Буль-буль-буль! Ой, гаряче!
— Відвідайте ж пекельних ласощів!!
Щастя Є.
я восстановить не смогу события - все в такй винегрет смешалось
Но мертвятник у нас был шикарный
О, и в голове воспоминания о том, ка кнарод в мертвятник, а особенно в ад, просился..
это они в первые сутки просились, а потом рыдали: выпустите нас бегом, они там, а мы тут, ааааа, хазяйка, пусти в игру, будь человеком )))
выкладывай
офф: слушай, у нас тут футболка Дип Перпл - это не Марта, часом? Если его, то я завтра на Майдан подвезу, в надежде вас там поймать и вручить вам сопссно, футболку и тарельку
Пысы: вообще-то я туда в надежде всех поймать и оспасибить еще раз лично )))